8
травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини. Ця дата дає
можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення Другої
світової війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а
також винести життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні.
Від
1 вересня 1939 року, коли нападом нацистської Німеччини на Польщу і
бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших міст війна
розпочалася для України, 120 тисяч українців брали участь у двобої з вермахтом
у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на
територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, в запеклих битвах у
Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини. Українці Волині, Галичини,
Західного Полісся, Північної Буковини і Бессарабії в перші роки війни на
власному досвіді відчули прискорені заходи радянізації, які обернулися
десятками тисяч розстріляних, сотнями тисяч депортованих і арештованих.
З
червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію
СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ
Південно-Західного фронту українці становили до 50 % бійців. Загальна кількість
осіб, мобілізованих за роки війни з України до радянських Збройних сил
перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з
тих, хто залишився живим, став інвалідом.
Українці
та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тисяч), США
(до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч). Крім того, до 5 тисяч українців захищали
Францію у лавах Іноземного легіону. Після капітуляції прем’єр-міністра Анрі
Петена у червні 1940 року в країні розгорнувся рух опору німецьким загарбникам.
На боці французьких партизанів воювали українці звідусіль. Серед них –
представники передвоєнної еміграції, наприклад, командир загону Осип
Круковський. Були також радянські військовополонені і дезертири з військових
частин на німецькій службі. Червоноармієць Василь Порик з Вінничини сформував
власний партизанський підрозділ. Канадський пілот Пітер Дмитрук став партизаном
після того, як в небі над окупованою країною підбили його літак. Обидва, Порик
і Дмитрук, героїчно загинули. Задіяні німцями для боротьби з французькими
партизанами українські поліцейські цілими підрозділами переходили на бік сил
опору. У 1944 році з них було створено два партизанські батальйони: імені
Тараса Шевченка та імені Івана Богуна.
8
травня для наших земляків воєнні дії не припинилися, а продовжувалися
щонайменше до 2 вересня 1945 року, коли на борту американського лінкора
“Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни,
США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав
українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.
Отже,
історія кожного з українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА,
Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та
армії США – це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над
агресором.