І от добігли до кінця шкільні роки навчання. Випускники ідуть
останній раз на урочисту лінійку, а далі — випускний бал. Так хотілося швидше
закінчити школу, щоб відчути себе дорослими, самостійними, впевненими,
незалежними... Але чому ж так щемно на душі? Що ж заважає безтурботно
веселитися, може те, що більше вже ніколи випускники не стануть на шкільній
лінійці, не зайдуть у свій клас? Не зійдуться усі разом, так як завжди було
продовж усіх років... Сумно і тривожно на серці сьогодні цим дорослим дітям. Вони
і справді стали зовсім дорослими, але для школи, для вчителів залишаться завжди
дітьми, пустотливими і веселими, радісними і щасливими, неповторними і різними.
Незабаром пролунає для них останній дзвінок у школі. А далі покличуть невідомі,
незвідані дороги життя, кожного своя. То ж дай вам, Боже, добра і щастя на
путі, світлих і радісних доріг, незрадливої долі. Хай щастить вам усім, дорогі
випускники!